УДК 378.147:159.952.13


ФОРМУВАННЯ ИНТЕРЕСУ ДО НАВЧАННЯ У СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ


Блохін Д. О.

Приватний вищий навчальний заклад

«Інститут ділового адміністрування»,

м. Кривий Ріг, Україна


Ефективність навчального процесу в сучасній вищій освіті значною мірою залежить від мотивів навчання студентів.  Цілі навчання трансформуються в мотиви навчальної діяльності. Смислоутворюючим початком діяльності студента є його внутрішні потреби, результати зв’язків і відношень  з предметним середовищем, що виникають у його діяльності. Процес вдосконалення підготовки фахівців в умовах сучасної освіти зумовлений багатьма чинниками, серед яких суттєвим є стимул до пізнання. Ця проблема є одна з фундаментальних у педагогіці, соціології та психології. До неї, як видається, у педагогічній науці ще не вироблено єдиного підходу. Однак запити практики – навчання та організації навчального процесу – настійно вимагають розробки даної проблеми (Потапов В.М.). В процесі навчання реалізується зміст освіти, яке виступає одним з основних факторів розвитку [3, c.186].  

Дослідження в цій галузі стверджують, що навчання  спонукається не одним, а численними мотивами [1, с. 8-13]. Будь-який навчальний предмет містить об’єктивно цікаву інформацію про нові факти, невідомі явища, зв’язки між ними, закономірності і закони, знання яких змушують студента по-іншому дивитися на світ. При цьому, оскільки кожний навчальний предмет
є своєрідним, увесь зміст навчання виступає  різнобічним, різноманітним та різноплановим.

Набутий індивідуальний досвід, рівень знань, умінь та навичок, якими володіє студент, широка сфера взаємодії з предметами і явищами навколишнього світу шляхом вражень і засобів масових комунікацій, а головне, спілкування з людьми, які активно впливають на його прагнення та інтереси, дають змогу з низки об’єктивно цікавих навчальних предметів виділити ті, що являють для нього особливу цінність, особисту значущість. Цей процес перетворення об’єктивно цікавого в особисто значуще і складає головне у формуванні інтересу до навчання.

Структура навчальної мотивації студентів багатозначна за змістом
і різними формами. Прагнення до навчання в різних його формах може визначатися мотивами отримання професії (професійними мотивами), набуттям нових знань і одержанням задоволення від самого процесу пізнання (пізнавальними мотивами), вдалим працевлаштуванням та отриманням вищої заробітної платні в майбутньому (прагматичними мотивами), принесенням користі суспільству (широкими соціальними мотивами), самоствердженням у найближчому соціальному середовищі (мотивами соціального
й особистого престижу) тощо. Однак у цілому, як свідчать численні дослідження, у сучасного студентства найчастіше переважають мотиви професійного вдосконалення й самоствердження [2, с. 200].

Пізнавальний інтерес є одним із найважливіших факторів навчального процесу, вплив якого незаперечний для створення світлої і радісної атмосфери навчання, для інтенсивності перебігу пізнавальної діяльності студентів вищого навчальних закладів. У ньому виявляється єдність об’єктивної і суб’єктивної сторін пізнавальної діяльності.

До важливих умов та факторів, що впливають на інтерес студентів до навчання, відносять: 1) розуміння значущості пізнавального інтересу, його особистісного й суспільного змісту; 2) активну пошукову розумову діяльність; 3) зміст навчального матеріалу; 4) навчальний процес на оптимальному рівні розвитку студентів; 5) емоційну атмосферу навчання, створення позитивних переживань; 6) виховання свідомого ставлення до навчання; 7) подолання негативного ставлення до навчання; 8) спільну та колективну навчальну діяльності у відновленні їхнього інтересу до навчання; 9) оптимальне поєднання різних методів навчання, ситуації проблемного навчання (І. Лернер, М. Скаткін), рівень вимогливості студента (Г. Сухобська), специфічні задачі навчання в різних вікових групах (В. Ільїн), інтенсивність навчання (О. Леонтьєв); 10) запровадження в навчальний процес раціонального комплексу різних видів діяльності – пізнавальної, ігрової, практичної, суспільної у їхньому органічному взаємозв’язку сприяє просуванню студентів у процесі зміни характеру навчально-пізнавальної діяльності (від виконавської до пошуково-творчої
і творчої); 11) зміна характеру спілкування викладача зі студентами в міру розвитку їхньої активності, самостійності, суб’єктивної позиції, зумовлених цілеспрямованою стимуляцією діяльності, збагаченням пізнавальних інтересів; 12) спонукання до вищих рівнів діяльності через створення особливих ситуацій, які розширюють простір творчим виявленням; використання з цією метою вільного вибору завдань, відповідно до їхніх інтересів, нахилів, навчальних та творчих потенційних можливостей.

Таким чином, дослідження можливостей навчальної роботи у формуванні інтересу студентів до навчання показало, що незалежно від її структурної організації, вона буде ефективно сприяти більш інтенсивному розвитку інтересу в тому випадку, якщо ґрунтується на пізнавальному ставленні до навколишньої дійсності або враховує його; участь кожного студента в ній є пошуком нових знань та інтенсивним оволодінням способами самостійного задоволення пізнавального інтересу.


Список літератури:

1. Бартенева И.О. Эмоционально-положительное отношение подростков
к обучению: результаты эксперимента // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського: Зб. наук. пр. – 2000. – Вип. 11.

2. Тренінгові технології навчання з економічних дисциплін : навчальний посібник / за заг. ред. Г. О. Ковальчук. – К. : КНЕУ, 2005. – 319 с.

3. Педагогіка. Педагогічні теорії, системи технології. С. А. Смирнов  4-е вид. , випр. М.: Видавничий центр «Академія», 2001.-512 с.