УДК 159-923


ВІДОБРАЖЕННЯ НАДІЇ В ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНІЙ ПСИХОЛОГІЇ


Пятковська А. С.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»,

м.Київ, Україна


Екзистенціальна психологія – це спроба зрозуміти людину, це крок до постійного пошуку своїх глибин, до перетину своїх обмежень, тривог, порожнеч, безнадій – все для того, щоб відкрити у житті, його ситуаціях та подіях, море позитиву. Це надія, яка будучи вписаною в людську психіку, дозволяє досліджувати нові горизонти. Саме через надію людина реалізовує і перевищує свої можливості. Життя приносить такі важки моменти,  що людина здатна на акти відчаю, а саме: агресію, самогубство, втечу. Ці та інші речі, хоча часто зустрічаються, досить широко використовуються та помітні в сучасному суспільстві, вони є результатом відсутності будь-якої надії в майбутньому. Надія реалізується в конкретному існуванні. І у той же час є тісно пов'язаною з конкретною особою.

У цьому контексті варто показати людину, що має надію, аби потім зрозуміти надію як найважливішу потребу і цінність людини. Ще предметом міркувань буде надія, яка посідає в собі сильний чинник прагнень в напрямку майбутнього. Нарешті представлені дослідницькі пропозиції, щи випливають з думки екзистенціальної психології.

Психологія екзистенціальна у своєму відображенні зацікавлює питанням «хто є людина». Питання про обмеження її інсування і про можливості розвитку – це про надію. Відповідь на основне питання «ким є людина» була різноманітною протягом багатьох століть. Можна сказати, що коливалась вона між систематичним, стурктурним та дуалістичним визнаннями і визнанням екзистенціальним. Це першим сигналізує розуміння людини як бути серед інших істот: це погляди, зокрема, Декарта, Лейбніца, Канта. В інших умовах людина розглядається як хтось, хто постане від небуття до буття, хто стане особистістю, постійно розуміючи весь спектр свого існування, у тому числі в перспективі надію. Людина надії здатна перевищувати всі обмеження. Існують поняття не лише як бути собою, але також як взяти на себе відповідальність. Потім йде свідомий розвиток замість застою. Це погляди виражають К'єркегор, Бубер, Ясперс, Марсель, Тілліх[1].  

Основи екзистенціальної психології відображаються в поглядах Мартіна Хейдеггера і Карла Ясперса, які є головними представниками філософії екзистенціальної. Для повноти картини слід зазначити, що Мартін Хейдеггер був феноменологом, і сааме феноменологія зіграла важливу роль в психології. Цей опис даних надходить безпосередньо з досвіду. Основна ідея полягає в розумінні онтології Хейдеггера в існуванні індивіда як «буття в світі» (Dasein). "Dasein» не властивість або атрибут особистості, і не частина буття; це вся людське існування. Буття в світі полягає в тому, що цілісність всього існування, така як вона є і така як має бути, може проявитись і стати присутньою. Люди не існують окремо поза світом, а світ не існує окремо від людей. Розуміння існування «буття в світі» закриває очі на відмінність між суб’єктом і об’єктом і перетворюється в єдність між людьми і світом. Людина може, якщо того забажає, повною мірою реалізувати потенціал свого буття, в тому числі закрите бажання в концепції надії. Вона може жити справжнім життям тільки тоді, коли зрозуміє свої можливості, або навіть тоді,  коли надія дивитиметься в майбутнє і прийматиме минуле.  Якщо люди ігнорують або обмежують потенціал свого існування, або дозволяють собі домінувати над іншими людьми або їх оточенням, їх існування є хибним. Людина при владі, обмежена, часто є людиною без надії. У світлі вище наведеного, екзистенціальна психологія може бути визначена як емпірична наука про людське існування, що використовує феноменологічний метод аналізу. Він прагне зрозуміти, а не пояснити явище.

         Екзистенціальна психологія проголошує єдність буття особистості в світі. Кожна людина є вільною і лише воно сама несе відповідальність за своє існування. Свободу не можна мати, ви можете бути вільним.  Якщо людина вільна, то в той самий час вона все одно несе повну відповідальність за своє існування у всіх його проявах. Реалізувати себе, як людину з великої літери, це надзвичайно важке завдання, і небагато людей можуть з цим справитись[2]. Безперервна робота над тим, щоб стати людиною, вимагає постійних роздумів над своїм існуванням. Можна сказати, що в стані безперервних глибоких роздумів над собою, народжується надія.

Питання, поставлені перед екзистенціальною психологією, питання про те, чим надія в житті людини не є, або про те, що значить мати надію.  Сподіваюсь, що надія – це не прагнення щоразу мати більше і більше матеріальних речей, бо якби так було, то людьми надії, були всі ті, хто має багатства.  Надіє не є простим очікуванням, яку можна просто вдавати.  Пасивне очікування є свого роду формою відчаю, не здатність реалізовувати красивих речей, коротко кажучи – відсутність надії[3]. Варто відзначити, що дуже часто екзистенціалісти пишуть, що людина не має бути наданою сама собі через відсутність надії. Це означає, що людина не усвідомлює відсутність надії, смутку чи нудьги. Сучасна людина – це людина успіху, вона повинна придушити в собі вищесказане відношення до тих чи інших речей, аби здобути успіху. Як пише Еріх Фромм: «Багато таких людей, хто свідомо відчуває себе повними надій, а несвідомо – позбавленими надій, але не багато таких, для кого все навпаки»[4].

       Мати надію означає очікувати те, чого ще немає, не впадаючи у відчай, якщо не вдається цього досягнути. Надія є чимось більшим, ніж насправді можна прочитати і зрозуміти. Надія – це переконання, що можна щось змінити. Людина надії – це така особа, яка викликала в собі активність і повноту життя, яка робить зусилля, щоб звільнити себе від вічної нудьги – від тієї нудьги, яка призводить до руйнування людської особистості через нездатність надати своєму особистому життю великого значення. На закінчення слід сказати, що надія – це стан людини. Це величезна внутрішня готовність діяти, але ще не виконана. Це свого роду діяльність людини, яка потребує постійного стимулу. Цим стимулом може бути як інша людина, так і випадок життя. Надія також є супроводом по життю і розвитком людини. Надія стає світлом в тунелі невідомості.  

Список літератури:

1. M.  Opoczyńska,  Wokół  pytań  o  naturę  człowieka.  W:  M.  Opoczyńska  (red.),  Wprowadzenie  do psychologii  egzystencjalnej,  Wyd.  Uniwersytetu  Jagiellońskiego,  Kraków  1999,  s.  10-41.  

2. Wprowadzenie do psychologii  egzystencjalnej.  Wyd.  Uniwersytetu  Jagiellońskiego,  Kraków  1999,  s.  79-86

3. S. Hall, G. Lindzey. Teorie osobowości. Wyd. PWN, Warszawa 1990, s. 291-322.

4. E. Fromm. The Revolution of Hope: Toward a Humanized Technology //  American Mental Health Foundation Books. - 2010. – P. 160