УДК 373. 2. 016 : 78


ХАРАКТЕРИСТИКА ЕТАПІВ МУЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ


Каковкіна Н. М., Волкова В. А.

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького,

м. Мелітополь, Україна


Вік – поняття не лише фізіологічне, а й соціальне. З кожним віком у суспільстві зв’язуються певні функції, за віковими групами закріплюється той чи інший статус. Психічні функції розвиваються нерівномірно (Л.С. Виготський, Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович). Л. І. Божович вказує, що межі віку можуть зрушуватися в залежності від діяльності дитини і конкретних умов, в яких вона знаходиться [1].

Ранні і яскраві успіхи дітей у виконавській музичній діяльності кожен раз дозволяють думати, що ми маємо справу з явищем рідкісним, винятковим. Але є підстави припускати, що здатність до сприйняття музичного твору також не завжди знаходиться в прямій залежності від віку.

У вітчизняній психології та педагогіці отримані дані про ранні терміни прояву музикальності. За даними Г.О. Люблінської, у малюків на 10-12-й день життя виникають реакції на звуки [2].

На початку перших місяців життя (перший віковий етап – немовлячий) музичне звучання впливає на дитину чисто імпульсивно, викликаючи реакцію пожвавлення або спокою. Це підтверджує необхідність раннього музичного виховання, і в першу чергу розвитку сприйняття, тому що діти ще не готові до інших видів музичної діяльності. Поступово з віком і в міру цілеспрямованого виховання діти починають сприймати музику відповідно емоційно-смисловому змісту, радіючи або сумуючи залежно від характеру музики і лише пізніше сприймають виразність образу.

Наступний віковий етап – раннє дитинство (1 –3 роки). У цей період у дитини виникає прагнення до музичної діяльності, малюк відчуває інтерес до руху під музику, до співу. Все це виступає як передумова до музичної діяльності. При сприйнятті музики діти проявляють емоційну чуйність: радіють або спокійно слухають музику. Слухові відчуття більш диференційовані: дитина розрізняє високий і низький звук, гучне і тихе звучання, найбільш контрастні тембри дитячих музичних інструментів.

З’являються перші свідомо відтворювані співочі інтонації. І якщо на другому році життя дитина, підспівуючи дорослому, повторює закінчення музичних фраз, то до кінця третього року вона може сама відтворити мелодію невеликої приспівки (з допомогою вихователя). У цей період діти часто за власним бажанням наспівують, імпровізуючи якісь інтонації, що сподобалися їм. Вони охоче рухаються під музику: плескають у долоні, притупують, кружляють. У дитини помітно зміцнюється м’язово-руховий апарат, і рух під музику допомагає їй висловити свій настрій.

Наступний віковий етап – власне дошкільне дитинство (3 – 7 років). Дитина проявляє велике прагнення до самостійності, до різноманітних дій, у тому числі і до музичної діяльності (якщо для цього створені необхідні педагогічні умови). У дітей з’являються музичні інтереси, іноді до якогось з видів музичної діяльності або навіть до окремого музичного твору. У цей час відбувається становлення всіх основних видів музичної діяльності: сприйняття музики, спів, рух, а в старших групах – гра на дитячих музичних інструментах, музична творчість.

У дошкільному періоді діти різних віків значно відрізняються за своїм розвитком. Діти 3 – 4 років перебувають у перехідному періоді – від раннього до дошкільного. У дітей з’являється бажання займатися музикою і активно діяти. Вони опановують найпростішими навичками співу й до чотирьох років можуть заспівати маленьку пісню самостійно або за допомогою дорослого. Уміння виконувати нескладні рухи під музику дає дитині можливість більш самостійно рухатися в музичних іграх, танцях.

Діти середнього дошкільного віку виявляють вже більшу самостійність і активну допитливість. Дитина починає осмислювати зв’язок між явищами, подіями, робити найпростіші узагальнення, в тому числі і по відношенню до музики. Вона розуміє, що колискову треба співати тихо, не поспішаючи. Дитина цього віку спостережлива, вона вже здатна визначити, яка виконується музика: весела, радісна, спокійна; звуки високі, низькі, гучні, тихі; на якому інструменті грають (рояль, скрипка, баян).

Голосовий апарат дитини середнього дошкільного віку зміцнюється, тому голос набуває деяку дзвінкість, рухливість.

Діти 5 – 6 років на тлі їхнього загального розвитку досягають нових за якістю результатів. Вони здатні виділяти і порівнювати ознаки окремих явищ, у тому числі і музичних, встановлювати між ними зв’язки. Сприйняття носить більш цілеспрямований характер: виразніше проявляються інтереси, здатність навіть мотивувати свої музичні вподобання, свою оцінку творів. На основі досвіду слухання музики діти здатні до деяких узагальнень нескладних музичних явищ.

Значно зміцнюються голосові зв’язки дитини, налагоджується вокально-слухова координація, диференціюються слухові відчуття. У деяких дітей п’яти років голос набуває дзвінке, високе звучання, з’являється більш певний тембр. Діапазон голосів звучить краще в межах ре – сі першої октави, хоча у деяких дітей звучать і більш високі звуки – до, ре другої октави.

Діти 5 – 6 років більше звертають увагу на звучання музики, краще узгоджують рухи з її характером, формою, динамікою. Завдяки збільшеним можливостей діти краще засвоюють всі види музичної діяльності: слухання музики, спів, ритмічні рухи. Поступово вони опановують і навичками гри на інструментах, засвоюють найпростіші відомості з музичної грамоти. Все це є базою для різнобічного музичного розвитку дітей.

Діти 6–7 років здатні відзначити не тільки загальний характер музики, але і її настрій (весела, сумна, ласкава і т.д.). Вони вже відносять твори до певного жанру: бадьоро, чітко, грізно, радісно (про марш); ласкаво, тихо, трохи сумно (про колискову).

Зрозуміло, і тут яскраво виступають індивідуальні особливості. Якщо одні діти (у тому числі і шестирічні) дають лише короткі відповіді (типу “голосно-тихо”, “весело-сумно”), то інші відчувають, розуміють більш суттєві ознаки музичного мистецтва: музика може виражати різноманітні почуття, переживання людини. Отже, індивідуальні прояви часто “обганяють” вікові можливості.

Голосовий апарат у дитини 6–7 років зміцнюється, проте співоче звукоутворення відбувається за рахунок натягу країв зв’язок, тому охорона співочого голосу повинна бути найбільш активною. У співочому діапазоні дітей даного віку відхилення значні. У голосах проявляється співучість, дзвінкість, хоча зберігається специфічно дитяче, відкрите звучання [2].

Фізичний розвиток удосконалюється в різних напрямах і насамперед виражається в оволодінні основними видами рухів, в їх координованості. Виникає ще більша можливість використовувати рух як засіб і спосіб розвитку музичного сприйняття.

Крім співу, слухання музики, музично-ритмічних рухів, велика увага приділяється грі на дитячих музичних інструментах (індивідуально і в ансамблі). Діти опановують найпростішими прийомами гри на дитячих музичних інструментах, вони запам’ятовують їх будову, за тембром розрізняють звучання.

Характерні риси вікових особливостей музичного розвитку дітей: по-перше, рівень музичного розвитку знаходиться в залежності від загального розвитку дитини, від формування її організму на кожному віковому етапі. При цьому важливо виявити зв’язки між рівнем естетичного ставлення дітей до музики (до музичної діяльності) і рівнем розвитку музичних здібностей.

По-друге, рівень музичного розвитку дітей різного віку залежить від активного навчання музичної діяльності відповідно до змісту програми. Головне, діти отримують досвід слухання.

Не всі діти одного віку однакові за рівнем музичного розвитку. Існують значні відхилення в силу їх індивідуальних особливостей.


Список літератури:

1, Божович Л.И. Личность и её формирование в детском возрасте. Психологическое исследование / Л.И. Божович. – М. : Просвещение, 1968. – 464 с.

2. Люблінська Г. Дитяча психологія / Люблінська Г.О. – Київ : Вища школа, 1997. – 420 с.