УДК 373.2.091.33:177.6


ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ СПІЛКУВАННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ


Канарова О. В., Ричка М. С.

Мелітопольський державний  педагогічнийУніверситет

ім. Богдана Хмельницького,

м. Мелітополь, Україна


Мова виконує різноманітні функції в житті дитини. Велике значення надається проблемі виховання культури спілкування дітей, у вирішенні якої провідну роль відіграє формування комунікативних функцій мови, як центральна ланка розвитку дитини.

Спілкування дошкільнят відбувається насамперед у родині – з батьком, матір’ю, братами, сестрами. Культура спілкування передбачає виконання дитиною норм і правил спілкування з дорослими і однолітками, заснованих на повазі і доброзичливості, а також ввічливе поводження в громадських містах та в побуті.

Виховання культури спілкування у дітей старшого дошкільного віку здійснюється в тісному зв’язку з формуванням у дітей навичок колективізму. Формуючи у дитини прагнення до спілкування, дорослі повинні заохочувати навіть самі незначні спроби грати один з одним. Щоб спілкування більше було розвинуте  ігрова діяльність має суттєво відрізнятися видами діяльності.

Мета статті полягає у виявлення найбільш ефективних методів формування спілкування в дітей та розробка методичної системи, спрямованої на виховання культури спілкування у дітей старшого дошкільного віку.

Одним з найважливіших чинників формування особистості є спілкування.

Спілкування – це сторона цілісної діяльності дитини і визначається особливостями цієї діяльності [3].

Спілкування лише один з аспектів спільної діяльності учасників, хоча можливі випадки, коли спілкування виступає в чистому вигляді, вичерпуючи вся взаємодію, що протікає в цей момент між людьми [6].

Під спілкуванням ми розуміємо певну взаємодію людей, в ході якого вони обмінюються різноманітною інформацією, щоб налагодити відносини і об’єднати зусилля для досягнення загального результату. Будь-яка діяльність характеризується певною структурою. Її елементами є побудительно-мотиваційна частина (потреба, мотиви, цілі), предмет діяльності, відповідність предмета і мотиву діяльності, продукт, або результат, діяльності та засоби її здійснення (дії та операції).

Виходячи з даної схеми, ми розуміємо спілкування як той аспект взаємодії людей, в якому предметом діяльності є інша людина.

Спілкування відіграє величезне значення в розвитку особистості. Поза спілкуванням неможливе формування особистості. Саме в процесі спілкування засвоюється досвід, накопичуються знання, формуються практичні вміння та навички, виробляються погляди і переконання. Тільки в ньому формуються духовні потреби, морально-політичні та естетичні почуття, складається характер.

Спілкування – це багатоплановий процес розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами спільної діяльності. Спілкування включає в себе обмін інформацією між учасниками, який може бути охарактеризований як комунікативною стороною спілкування. Друга сторона спілкування – взаємодія спілкування – обмін в процесі мови не тільки словами, а й діями, вчинками. І, нарешті, третя сторона спілкування, передбачає сприйняття спілкування один одного.

Дошкільне дитинство – важливий період психічного розвитку. Вік початкового фактичного утворення особистості, за словами О. М. Леонтьєва.

У дитини інтенсивно формуються психічні функції, складні види діяльності (гра, спілкування з дорослими й ровесниками), виникають ієрархія мотивів і потреб, самооцінка, вольова регуляція та моральні форми поведінки. Найважливішим фактором психічного розвитку дошкільника є його спілкування – спочатку із дорослими, а згодом і з ровесниками та іншими дітьми. Поза спілкуванням неможливий розвиток у дитини специфічно людських психічних функцій, її особистісне становлення.

Як зазначав Л. С. Виготський, “Будь-яка вища психічна функція з’являється на сцені двічі: перший раз як діяльність колективна, соціальна діяльність, тобто функція інтерпсихічна, другий раз як діяльність індивідуальна, як внутрішній спосіб мислення дитини, як функція інтрапсихічна” [2].

Отже, дошкільний вік є періодом початкового фактичного утворення особистості. Також спілкування виступає найважливішим фактором психічного і особистісного розвитку дошкільника, труднощі психічного розвитку дошкільника пов’язані, як правило, із неадекватно побудованим спілкуванням між дитиною і близькими дорослими та характер психологічних проблем у дошкільному віці виявляється як несприятливі тенденції у поведінці дитини, або необґрунтована стурбованість батьків (чи інших дорослих з оточення малюка) щодо дитини через незнання ними норм її розвитку.

Отже, спілкування виникає раніше інших процесів і присутнє у всіх видах діяльності. Воно впливає на психічний розвиток дитини, формує особистість в цілому. При недостатньому спілкуванні темп формування психічних процесів уповільнюється.

У спілкуванні дитини важливу роль відіграє діяльність дитини у грі. У грі дитина має можливість за власною ініціативою вступати в різноманітні контакти з дітьми. Під час гри відбувається формування суспільних якостей дитячої особистості: доброзичливість, чуйність, взаємодопомога, вміння враховувати інтереси інших, рахуватися з ними.

Ігрова діяльність  дитини відіграє найважливішу роль у її розвитку спілкування, бо в грі дитина майже проводить все своє дитинство і тому педагоги повинні виховувати культуру спілкування дітей у процесі гри  під час перебування їх у дошкільному навчальному закладі.


Список літератури:

1. Бабанский Ю. К. Педагогика. / Ю. К. Бабанский – М.: Просвещение, 1989. – 607 с.

2. Выготский Л. С. Педагогичская психология / Л. С. Выготский – К.: АСТ, Астрель, Хранитель, 2008. – 671 с.

3. Ковальов А. Г. Виховання почуттів / А. Г. Ковальов – М.: Просвещение, 1971. – 228 с.

4. Павелків Р. В. Дитяча психологія: Навчальний посібник. / Р. В. Павелків, О. П. Цигипало – К.: “Академвидав”, – 2008. – 432с. (Альма-матер).

5. Сухомлинский В. А. Аналогия гуманной педагогіки / В. А.  Сухомлинский – К.: Издательский дом “Шалвы Амонашвили”, 2002. – 224 с.

6. Український тлумачний словник сучасної української мови. / [автор-укладник Бусел В.І.] – К.: Перун, 2005. – 1720 с.