УДК 14


ФІЛОСОФСЬКЕ БАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ НЕСВІДОМОГО


Мартинович  В. П., Докаш О. Ю.,

Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету,

м. Чернівці, Україна


Свідомість людини є багатомірним і динамічним явищем, яке відіграє важливу роль у формуванні й розвитку гармонійно розвиненої особистості. Вищою формою прояву свідомості особистості є її моральна свідомість, якою вона керується в своїй особистій та суспільній діяльності. Однак, крім свідомості, нами рухають і несвідомі спонукання, поряд з поняттям свідоме існує і протилежне поняття - несвідоме.

Найглибшою й значущою сферою людського розуму є несвідоме. Воно являє собою сховище примітивних інстинктивних спонук, емоцій та спогадів, які настільки загрожують свідомості, що були пригнічені та витіснені в сферу несвідомого. Неусвідомлюваний матеріал багато в чому визначає наше повсякденне функціонування. Несвідоме виявляється в інтуїції, передчутті, творчому натхненні, раптових здогадках, спогадах, сновидіннях, гіпнотичних станах тощо. Також це дії, які здійснюються автоматично, рефлекторно, коли причина їх ще не встигла дійти до свідомості. Такими діями може бути реакція захисту.

Актуальність даної теми полягає в тому, що проблема несвідомого завжди була предметом гострої дискусії між вченими різних філософських напрямків. Філософи-матеріалісти стверджували, що психічні процеси, котрі здійснюються несвідомо, мають фізіологічну, матеріальну обумовленість [1]. Р. Декарт ототожнював свідоме та психічне, що послужило джерелом уявлень про те, що за межами свідомості може мати місце тільки суто фізіологічна, але не психічна діяльність мозку [2]. Тому ми розглянемо різні точки зору на походження несвідомого та його взаємодію з свідомістю. Часто ми не можемо пояснити чому вчинили так, а не інакше, тому, що свідомість далеко не завжди контролює наші почуття і вчинки. Існує несвідоме, яке нерідко є рушійною силою і визначає поведінку людини. Важливо мати на увазі, що важливі для нашого майбутнього рішення можуть виникнути і сформуватись на неусвідомлюваному рівні.

Метою дослідження є аналіз різних філософських точок зору на поняття несвідомого.

Вагомий внесок у дослідження поняття несвідомого, внесли такі вчені філософи, як Г. В. Лейбніц, який вперше чітко сформулював концепцію несвідомого та докази її існування. На його думку, несвідоме - це нижча форма душевної діяльності, що лежить за порогом усвідомлених уявлень, що піднімаються, над безліччю темних сприйнять [2]. Першу спробу матеріалістичного пояснення несвідомого здійснив Д. Гартлі, який пов’язував несвідоме з діяльністю нервової системи. І. Кант пов’язував несвідоме з проблемою інтуїції, питанням про чуттєве пізнання. Для Зигмунд Фрейда ж несвідоме – це, перш за все, і головним чином, щось психічне, яке підлягає осмисленню лише в зв’язку з людиною [3]. Тому під несвідомим не слід розуміти щось абстрактне або ж якусь гіпотезу, створену для філософської системи. Несвідоме – це, ті форми душевного життя, які, володіючи усіма властивостями психічного, в той же час не є надбанням свідомості.

Також варто зазначити, що З. Фрейд вперше здійснив експериментальну розробку поняття несвідомого і відзначив, що багато діянь, реалізацію яких людина не усвідомлює, мають осмислений характер і можуть бути пояснені за рахунок впливу потягів. Ним було розглянуто, яким чином та або інша мотивація проявляється в сновидіннях, невротичних симптомах і творчості. Відомо, що головним регулятором людської поведінки служать потяги й бажання суб’єкта. Будучи лікарем, він зіштовхнувся з тим, що ці неусвідомлювані переживання і мотиви можуть серйозно обтяжувати життя й навіть ставати причиною нервово-психічних захворювань. Це спрямувало його на пошуки засобів порятунку своїх пацієнтів від конфліктів між тим, що мовить їхня свідомість, і несвідомими спонуканнями. Так народився фрейдівський метод психоаналізу [4, с.437-438].

Згодом К. Юнг та Ж. Лакан  істотно розширили поняття несвідомого.

Засновник аналітичної психології, К. Юнг, у рамках створеної ним дисципліни ввів термін «колективне несвідоме», що істотно змінило його значення порівняно з психоаналізом. На його думку, існує не тільки несвідоме суб’єкта, але й сімейне, родове, національне, расове й колективне несвідоме. Воно несе в собі інформацію психічного світу всього суспільства, в той час, як індивідуальне — інформацію психічного світу конкретної людини [5, с.32].

Отже, на відміну від психоаналізу, вчення К.-Г. Юнга розглядає несвідоме як сукупність зразків поведінки, які є вродженими й лише мають потребу в актуалізації. Але саме постулати вчення З. Фрейда та К.-Г. Юнга становлять основу сучасних психологічних знань, де виділяють несвідоме двох типів – колективне і індивідуальне.

Згідно з вченням Ж. Лакана «несвідоме є структурованим як мова», тому його  завдання полягає в розкритті бажань суб’єкта в контексті мови, в промові іншого, через бажання якого представлений світ людини. Ж. Лакан розробив декілька психоаналітичних технік, однією з яких  стала «клініка означаючого»: в основі суб’єкта лежить його зустріч зі словом, тому й можливий переклад, перезапис усередині психічного апарата, а talking cure може виступати діючим терапевтичним механізмом навіть у найважчих психічних випадках. Теза Ж. Лакана являє собою метафору: несвідоме подібне до мови, працює за схожими правилами, але не вичерпується законами лінгвістики, тому й «клініка означаючого» є лише одним з можливих методів роботи з несвідомим, що розвивають у сучасних лакановських школах [6].

Очевидно, що існування в психіці людини таємничої сфери несвідомого є безперечним фактом. Воно існує і в психіці, і в розумовій діяльності, тому можна зробити висновок, що одна з найвідоміших спроб пояснення несвідомого зводилась до поділу на дві області: індивідуальне несвідоме і колективне несвідоме. Обидві сфери відносяться до неусвідомлюваної психічної діяльності, яка базується на принципах і механізмах регуляції поведінки, глибоко вкорінених у психіці, але не контрольованих з боку свідомості.

Значення концепції несвідомого для пізнання людини полягає в проникненні в її буття на велику глибину, як іноді зазначав З. Фрейд, «пекло» психіки [7]. В контексті викладеного матеріалу можна зробити висновок, що важлива роль у визначенні нашої поведінки покладена не лише на свідомість. Саме несвідоме часто стає рушійною силою наших вчинків і впливає на наші почуття. Тому можна підтвердити те, що рішення важливі для нашого майбутнього можуть виникнути і сформуватись на неусвідомленому рівні.


Список літератури:

1. Свідомість як людський феномен [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/700/5/

2. Несвідоме [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу:  http://vseslova.com.ua/word/Несвідоме-10752u

3. Психоаналіз З. Фрейда і неофрейдизм. [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: http://ukrbukva.net/print:page,1,12061-Psihoanaliz-Z-Freiyda-i-neofreiydizm.html

4. Фрейд З. Психологія несвідомого: Збірник творів [Текст] / Під ред. М. Г. Ярошевського - М. : Просвітництво, 1990. – 448с.

5. Ліфарєва Н. В. Психологія особистості [Текст] / Н. В. Ліфаєва. - К. : Центр навчальної літератури, 2003. – 240с.

6. Сучасний психоаналіз [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: http://bibliograph.com.ua/filosofiya/222.htm

7. Вчення З. Фрейда про несвідоме [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: http://bukvar.su/filosofija/page,2,53538-Uchenie-Zigmunda-Freiyda-o-bessoznatel-nom.html