УДК 542


ЕЛЕКТРОХІМІЧНЕ ВИЗНАЧЕННЯ СТЕВІОЛГЛІКОЗИДІВ В ЕКСТРАКТАХ СТЕВІЇ


Кудинова С. А., Луценко Н.В, Мироняк М.О., Ткач В.І.

ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет»,

м.  Дніпропетровськ,Україна

Стевіолглікозиди виділяють із куща Stevia Rebaudiana, який родом із Парпгвайї, де листя стевії використовували в якості підсолоджувача більше століття. Листя стевії містить вісім різних стевіолглікозидів. Найбільш поширеними із солодких молекул в рослині є стевіозид, в меншій кількості – ребаудіозид А, В, С і дулкозид A.[1]

Стевіозид (м.м. 804)

С38Н60О18

Ребаудіозид А (м.м 966)

С44Н70О23·3Н2О

Стевіозид має підсолоджуючу здатність в 250-300 разів більшу, ніж цукор і стабільний до нагрівання. В 62-річного зразка із гербарія інтенсивні солодкість стевії збереглась, що вказує на стабільність стевіозиду до сушки і зберігання.

Стевія широко культивується в Південній Америці, але більша частина комерційних світових постачань на даний час відбувається із Азії.

Стевія є предметом біологічних і токсикологічних досліджень більше ніж 50 років.

В результаті проведених медично-біологічних, гігієнічних, біохімічних, морфологічних і фізико-хімічних досліджень впливу на живий організм було доведено, що стевія абсолютно нешкідлива навіть при довготривалому прийомі на відміну від синтетичних замінників цукру: сахарину, ацесульфаму, аспартаму та ін., які використовуються в наш час.

Комерційні підсолоджувачі стевії випускають в вигляді порошку стевіозиду та екстракту стевії. Іх використовують в багатьох видах харчових продуктів і товарів, таких як солоні (мариновані) овочі, сухі морепродукти, соєвий соус, напої, цукерки, жувальна гумка, йогурти та морозиво, а також в складі зубної пасти та рідини для ополіскування ротової порожнини.[2]

Водний екстракт стевії є прекрасним косметичним засобом для догляду за шкірою, він пригнічує ріст бактерій, які викликають запалення сальних залоз і утворення вугрів. Маски із водного настою стевії роблять шкіру м’якшою, усувають подразнення, попереджують виникнення зморшок.

Стевія визнана безпечним продуктом і дозволена до використання в їжу та напої від 2008 року в відповідності GRAS.

ЛД50 для стевіозиду складає 15 г/кг при пероральному введенні, а ЛД50 при підшкірному введенні складає 8,2 г/кг.[3]

В зв’язку з широким використанням глікозидів стевії в харчових продуктах, фармацевтичних і косметичних засобах існує необхідність в кількісному визначенні глікозидів в промислових продуктах. На сьогодні відомі такі методи кількісного визначення стевіозиду як капілярний електрофорез, тонкошарова хроматографія з денситометрією, газова хроматографія, ІЧ-спектрофотометрія, які мають ряд недоліків, таких як необхідність коштовного обладнання, підготовка відповідних кадрів і токсичність реактивів. Тому існує необхідність в розробці більш простих і експресних методик визначення глікозидів стевії в промислових продуктах. Нами запроновавано використовувати для визначення стевіозидів електрохімічні методики, зокрема метод прямої потенціометрії з використанням іонселективних електродів.

Методом УФ-спектроскопії була досліджена реакція взаємодії катіону барію з стевіозидом та подальша взаємодія отриманої органічної катіонної частки з гетерополіаніоном 12-молібдофосфатної кислоти (МФК). Отриманні експериментальні данні свідчать про незмінність хромофорної системи в процесі реакції та підтверджують асоціативний характер взаємодії.

[St-Ва]2++[РМо12О40]3- = (St -Ва)3(РМо12О40)2

Отриманий іонний асоціат може бути використаний в якості електродноактивної речовини при розробці полівінілхлоридних мембран іон-селективних електродів оборотних до глікозидів стевії.  


Список літератури:

1. Озерова, В. Стевия. Медовая трава против диабета [Текст] / В.Озерова — Москва: Весь, 2005. — 96 с.

2. Харчова хімія: Навчальний посібник/ В.В.Євлаш, О.І.Торяник, В.О.Коваленко, О.Ф.Аксьонова Харків: Світ книг, 2012. 504с

3. Корпачева-Зиныч, О.В. Экстракты Стевии. Сахарозаменители с лечебными свойствами [Текст] / О.В. Корпачева-Зиныч, Ю.А. Черная – Киев: Стевиосян, 2010. – 80 с.