УДК 50


БІОРІЗНОМАНІТТЯ І ПЕРСПЕКТИВИ ЛІСОВИХ КУЛЬТУР НА ДІЛЯНЦІ ЛІСОВОЇ РЕКУЛЬТИВАЦІЇ ВІДВАЛУ ШАХТИ «ПАВЛОГРАДСЬКА» У ЗАХІДНОМУ ДОНБАСІ


Лісович В. Ю.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара,

м. Дніпропетровська, Україна


Однією з важливих проблем сучасної екології є розробка принципів раціонального використання природних ресурсів і наукове обґрунтування шляхів засвоєння земель, порушених промисловістю [1]. Сучасні витрати біорізноманіття спричинені процесами антропогенезу і порушується  ґрунтовий покрив під впливом промисловості [2].

Західний Донбас  – потужний вугледобувний регіон. Його високі темпи господарського освоєння супроводжуються осіданням території та виходом на поверхню ґрунтових і шахтних вод. Це спричинює техногенну трансформацію природного середовища на площі понад 12 тисяч гектар.

Щорічно у відвали надходить понад 4 млн. м3 шахтних порід. У зв’язку з цим аналізується використання шахтних порід для рекультивації  просівших територій та в будівництві на території Західного Донбасу. Добуток вугілля в басейні р. Самари супроводжуються значними (до 30 млн. м3 щорічно) викидами на земну поверхню шахтних вод з високою мінералізацією, що сягає 46 г/л [3].

Актуальність досліджень зумовлена вимогами розробки ефективних способів рекультивації порушених земель, створення штучних ґрунтів і лісових меліоративних насаджень на шахтних відвалах.

Предметом дослідження є інвентаризація деревних насаджень на рекультивованому шахтному відвалі.

Об’єктом дослідження є експериментальні лісові культури та ділянки лісової рекультивації.

При відсипанні відвалу в зоні шахтних полів шахти «Павлоградська» відвальні породи потужністю 8-10 м укладалися в місцях інтенсивного осідання рельєфу. Тут в 1975 р. створено ділянку лісової рекультивації № 1 (площа 3,2 га), що має прямокутну форму зі сторонами поверхні майданчику 160х200 м. Ділянка має нахил 1,5° на північний схід. Створено 5 варіантів штучного едафотопа розмірами 160x40 м і різної потужності насипання поверх фундаменту з шахтних порід.

Варіанти досліду:

I  варіант - шахтна порода (2,0 м);  IІ варіант - лесовидний суглинок (0,4 - 0,6 м), пісок (0,4 - 0,6 м), шахтна порода (1,0 м);  IIІ варіант - чорнозем (0,4 - 0,6 м), пісок (0,4 - 0,6 м) шахтна порода; I V  варіант - чорнозем (0,4 - 0,6 м), пісок (0,9 - 1,1 м), лесовидний суглинок (0,4 - 0,6 м);  V варіант - чорнозем (0,4 - 0,6 м), пісок (0,4 - 0,6 м) , лесовидний суглинок (0,9 -1,1м).

Було висаджено смугами 18 деревних і чагарникових порід, які перетинають 5 варіантів насипання. Видовий склад рослин наступний: тополя Болле, тополя чорна, акація біла, береза бородавчаста, ялівець віргінський, клен гостролистий, верба біла , бирючина, аронія , скумпія, клен татарський, в'яз, карагана дерев’яниста, дуб звичайний, смородина золотиста, сосна кримська, маслина вузьколиста, гледичія (посадка дрібним сіянцями). У висаджених культурах акації білої і верби білої була проведена посадка на пень. Визначення особливостей розвитку дерев та чагарників проводилась методами  суцільного переліку з елементами візуальної оцінки густоти деревостану, розповсюдження тієї чи іншої деревної культури, її життєвості та перспективності.

Кожний зі створених варіантів насипки має власну амплітуду лісорослинних можливостей і сприятливий для тієї або іншої групи росли по- різному:

Ялівець віргінський (JuniperusvirginianaL.) -  стійка деревна порода, придатна для довготривалої рекультивації, що добре росте на насипних ґрунтах, плодоносить та має відмінну життєвість та високу декоративність.

Клен гостролистий (Acer platanoides L.)-  на даний момент спостерігаються початкові етапи деградації культури - збільшується відсоток уражених дерев.

В’яз низький (UlmuspumilaL.)-  не суховершинить до сих пір випадків захворювання вірусними хворобами чи заселення шкідниками не встановлено. Його можна висаджувати в чистій культурі (наприклад посадками). Безумовно, в'яз низький є перспективною породою, що має застосовуватися на рекультиваційних ділянках.

Сосна кримська (Pinus pallasiana D. Don) - хоча і є характерною для природних лісів Присамар'я, являється дуже вимогливою і потребує більш системного догляду ще на початкових етапах розвитку.

Велика чисельність усіх інших  дерев зараз перебуває у незадовільному стані, особливо на на I і IІ варіанті насипу штучних ґрунтів, окрім білої акації.  До категорії найбільш перспективних і стійких культур  на штучних насипах входить ялівець віргінський та клен гостролистий На IIІ варіанті насипу стан дерев краще завдяки  чорнозему.  На I V та V варіанті штучних ґрунтів складається найліпша картина стану дерев через  відсутність  шахтної породи, непридатної для позитивного розвитку та житєдільності лісових культур.


Список літератури:

1. Баланчук О. В. Оценка устойчивости лесних биогеоценозов степної зони / О. В. Баланчук, С. П. Петречка, М. Н. Цветкова, А. А. Дубина // Ученые записки Таврического национального университета. - 2001. - Т. 14 (53), № 1, 15 с.

2. Баранник Л. П. О возможности биологияческой рекультиваш песчаных субстратов отвалов Абагурской  аломерационной фабрики Л П Баранник, Е. Р. Кандрашин, В. И, Щербатенко // Восстановление техногенных ландшафтов Сибири. - Новосибирск: Наука. Сиб отд-ние, 1977.-С. 149-154.

3. Зверковский В. Н. Особенности развития лесных насаждений в многолетнем эксперименте по рекультивации отвала шахты «Павлоградская»// Питання степового лісознавства та лісової рекультивації земель: Зб. наук. праць. - Д.: РВВ ДНУ, 2002. - Вип. 6. - С. 21-30.